|
Друзі! Вітаю вас на сайті присвяченому пам'яті талановитого письменника, фольклориста, публіциста, перекладача, палкого українського патріота Трохима Аврамовича Зіньківського. Через передчасну смерть у молоді літа талант цієї людини не встиг розкритися повною мірою, не став відомим широкому загалу. Творча спадщина Трохима Зіньківського за кількістю написаного і сказаного невелика, але від того вона не стала менш значущою. Якби лихою долею йому було б відміряно більше життя, він міг би ще багато сказати, і багато зробити для своєї Батьківшини... Але й того що є цілком достатньо, аби зрозуміти яку непересічну людину "втеряла Україна". І хоча від Т.Зіньківського нас відділяє доволі тривала часова відстань, багато що ним сказане залишається актуальним і сьогодні. Прочитавши його "писання" ви самі в цьому переконаєтеся.
Слово про Трохима Зіньківського
Стражденник-син стражденника-народа,
Кришталь з його крівавої сльози –
Він не згинавсь, хоч як гула негода,
І не здригавсь від гуркоту грози.
Змагався навіть він з життям самим,
Коли людина ти – зітхни за ним!
Віталій Боровик (1864-1937),
український публіцист, поет, перекладач
«Він-бо належав до тих, що усю свою душу віддають за ідею і не знають іншого життя. До цього додавалася безмірна любов до рідного краю, широка освіта, талант. Наша справа загубила в йому стільки, скільки вона загубила б, якби вмер спочатку своєї діяльності П. Куліш. З молодих діячів 80-х рр. він був більший і од усіх наших діячів, опріче деяких небагатьох, якби прожив ще хоч десяток років».
Борис Грінченко (1863-1910),
письменник, історик, педагог, мовознавець, етнограф, громадський діяч, побратим Т.Зіньківського.
«Надзвичайна се була людина… Трудно збагнути для тих, хто не знав його, яку втратила українська справа силу в особі Зіньківського. Кожному варто знати його біографію – життєпис людини, що служить зразком незломної вірности українській ідеї».
Олександр Лотоцький (1870-1939),
письменник, публіцист, історик церкви та церковного права,економіст, педагог, громадсько-політичний діяч.
«Белетристичні твори Трохима Зіньківського-Певного визначуються гарячим патріотизмом і вдатним алегоричним писанням, з’являють глибокі почування серця, що рвалось до правди й волі, і гаряче любило рідну матір-батьківщину».
Омелян Огоновський (1833-1894),
учений-філолог, доктор філософії, член-кор. Польської Академії Наук.
«Талант Зіньківського тільки що починав розцвітати і на його силу була в нас повна надія, велике сподівання, що з-під пера Зіньківського наша ідея і письменство придбають собі великих добутків. Він був чоловік праці, діла на тій колючій стежці, якою неминуче треба йти нам до свого народно-національного ідеалу. Він добре тямив, що наша путь до ідеалу – кружна, але казав він, хто кругу не боїться, той дальше становиться».
Олександр Кониський (1836-1900),
письменник, перекладач, лексикограф, видавець, громадський діяч.
«Був се чоловік вельми освічений, розумний, трудящий і щирий український патріот».
Василь Лукич (1856-1938),
український письменник і громадський діяч, видавець, літературознавець
«Смерть його єсть велика утрата для всієї України – таких-то людей дуже і дуже небагато на Україні!»
Михайло Комаров (1844-1913),
український бібліограф, фольклорист, критик, лексикограф, перекладач, громадський діяч
«Творчий доробок цього талановитого діяча української культури досить яскраво репрезентує спрямування в розробці філософії української ідеї. Дуже істотним є те, що, приступаючи до осмислення національної ідеї, Т. Зіньківський від початку до кінця розглядає її в контексті історіософії європейської думки ХІХ ст.».
Вілен Горський (1931-2007),
історик, доктор філософії.
«Трохим Зіньківський – стражденний син стражденника народу, один з найсвідоміших, найпрацьовитіших діячів України. Пишайтеся ним, вчіться у нього любити Україну, будьте гідними національного вогню, яким він горів».
Анатолій Погрібний (1942-2007),
український літературознавець, письменник, критик і публіцист, політичний, культурний і громадський діяч
«Чи знає загал це ім’я? Зважусь ствердити: не знає. Навіть серед інтелігенції з творчістю цієї неординарної особистості обізнане вузьке коло фахівців, хоч за аналітичністю мислення, широтою поглядів та злободенністю Т. Зіньківський досі не має рівних собі».
мистецтвознавець, історик, літературознавець, публіцист, член-кор. Академії мистецтв України.
«Щирість, як компонент особи національного героя як спеціально український, притаманний філософії цілої «Молодої України», що вже устами свого піонера, рано померлого публіциста, філософа й письменника Т. Зіньківського, в 1890 р. проголосила розрив із віковічним комплексом національної роздвоєності української інтелігенції, котрий тяжким спадком гнітив нову генерацію».
поетеса, письменниця, літературознавець, публіцист.
«У своїх поглядах на розвиток літературної мови в історії українського народу та використання його невичерпних живомовних багатств Т. Зіньківський виступає продовжувачем шевченківських традицій».
мовознавець, доктор філологічних наук
Думка на смерть
Трохима Зіньківського
О, бідний, бідний краю мій!
Як мало маєш ти надій;
Але й вони одна по одній – все зникають.
Твої найкращії сини
Або живуть для чужини,
Або, як вірні, то не живши помирають.
Нема добра з дітей твоїх:
Дарма благі заміри їх,
Бо наче фатум злий нависнув над тобою,
І тих, хто вірним був би ввік,
Він наче загодя прирік
На скору смерть без боротьби, без бою,
Щоб не лишився ні один,
Хто б захотів твоїх руїн,
Хто б захотів тебе з занепаду підняти;
Хто б щиру працю положив,
Не боячися ворогів
І не ждучи за подвиг благородний плати!..
Ох! Не багацько тих у нас,
В кого святий огонь не згас
І в серці жевріє незрадливе кохання!
Чи вже ж і той огонь горить,
Щоб тільки блиснути на мить
І освітить собі хвилину погасання?!
І смерть бере в нас силоміць
Їх щирість думки й серця міць;
І, замість подвигів, - їх доля - домовина!..
А ми, вже поховавши їх
Та придивившись до живих,
Дізнаємо, кого втеряла Україна!!!
Володимир Самійленко (1864-1925),
український поет-лірик, сатирик, драматург і перекладач
|
|
