За життя П.П. Архіпенко був зовсім невідомий загалу, проте мав і зберіг для нас енциклопедичні знання про улюблене місто, його видатних діячів. У книзі бердянського краєзнавчого музею «Бердянську-180» були вперше опубліковані щоденники Павла Петровича, які розкривають власне увесь процес увічнення пам’яті про Трохима Зіньківського у нашому місті. Щоденники передав до музею  його племінник Г.Л. Шхардін у 2003 році. Зі щоденників дізнаємося, що задум гідно вшанувати Т.А. Зіньківського з’явився  у Павла Петровича ще в 1963 р. Він писав запити до бібліотек, тісно співпрацював з краєзнавчим музеєм, записував спогади родичів письменника. Так у грудні 1970 року він зробив витяг з церковної книги щодо смерті Т.А. Зіньківського. На той час ані у бібліотеках міста, ані у краєзнавчому музеї відомостей щодо письменника не було. П.П. Архипенко зустрічається з Віктором Васильовичем Ликовим – головою літературного об’єднання, від нього отримує рекомендацію написати листа до письменниці Віри Єніної, яка на той час мешкала у Києві. Пошуки Павло Петрович продовжував роботою у паспортному столі Бердянська – йому дали десять адрес старожилів міста на прізвище Зіньківські. Так у музеї з’явилися спогади племінників Т.А. Зіньківського – Ігоря Костянтиновича та Григорія Григоровича, так збереглися відомості щодо домівки, де народився Трохим Аврамович.

Павло Архіпенко створив за своє життя тридцять рукописних томів, які розповідають про життя Бердянська та бердянців в 20-90-ті роки, про зміну виду і назв міських вулиць в описах і фотографіях. Павло Петрович не мав сім'ї і все своє життя (він прожив майже 101 рік) присвятив історії. Краєзнавець тісно співпрацював з краєзнавчим музеєм, яким заповів свою працю.