Ідеал державного устрою Трохим Зіньківський вбачав у швейцарській конфедерації - Інші статті - Каталог файлів

Ідеал державного устрою Трохим Зіньківський вбачав у швейцарській конфедерації

[ Викачати з сервера (15.1 Kb) ]	05.08.2012, 19:51
Ідеал державного устрою Трохим Зіньківський вбачав у швейцарській конфедерації Трохим Зіньківський (1861–1891) — письменник-публіцист, чия творчість маловідома широкому загалу, але свідчить, що це була людина великого розуму, світлої душі, віддана справі національного і соціального визволення українського народу, яка щиро вболівала за долю української мови та культури. Зокрема, на думку Т. Зіньківського, головна ознака кожної нації — це мова, яка є не лише засобом спілкування, а й «органічним витвором усього життя народного, в ній відбивається, як у дзеркалі, його душа, його думки, його погляди». Вважаємо своїм обов’язком повернути Україні ці імена. З нагоди ювілею, 150 років з дня народження письменника-публіциста, у Бердянському державному педагогічному університеті 21 жовтня відбудеться вшанування Т. Зіньківського Народився Трохим Зіньківський у сім’ї хлібороба у м. Бердянську Катеринославської губернії 23 липня 1861 р. Незакінчене навчання через хворобу очей в учительському інституті, після лікування — солдатчина, Одеське юнкерське училище, знов служба в армії, зрештою — навчання у військово-правничій академії в Петербурзі, яку він закінчив 1890 р., рік служби у прокуратурі Київського військового округу, тяжка хвороба і смерть 8 червня 1891 р., — ось віхи короткого, як спалах, життя цієї надзвичайно обдарованої людини. Під час навчання в юнкерській школі він свідомо обирає шлях служіння розвиткові культури, самосвідомости, національному відродженню рідного народу. Лише сім років життя припадає на літературну працю, результати якої були зібрані й видані у Львові вже після смерти Т. Зіньківського у вигляді двотомної збірки «Писання Трохима Зіньківського» (Львів, 1893–1896 рр.). Оцінюючи місце Т. Зіньківського в історії української культури, його друг і укладач «Писань» Василь Чайченко писав: «Здається, ми не помилимося, коли скажемо, що тепер Зіньківський увіходить до вкраїнського письменства тільки як талановитий працівник, але через яких 10–15 років ми мали б з його діяча, що стояв би поруч з перворядними нашими робітниками літературними, з тими, що стоять після Шевченка — завсігди у нас одинокого. А в нас таких діячів так мало, так мало!..» Незначний за обсягом творчий доробок цього талановитого діяча української культури являє, проте, здобуток, який досить яскраво репрезентує спрямування в розробці філософії української ідеї. У центрі уваги Т. Зіньківського — розробка і обґрунтування «національної ідеї», яку у своїй доповіді «Молода Україна, її становище і шлях» він розглядає як запоруку «поступу й культури національних організмів». Дуже істотним є те, що, осмислюючи національну ідею, Т. Зіньківський від початку розглядає її в контексті історіософії європейської думки XIX ст. З цього погляду показовою є написана ним стаття «Фіхте старший». Видатний представник німецької класичної філософії привертає його увагу тим, що він «перший дав ідеї національній фільозофічну основу; що він, працюючи за свого часу, як і інші патріоти, в практичнім житті, здолав підняти національне питання до високости питання фільозофічного, значить питання загальнолюдського. Він зробив з ідеї національної принцип філософії історії». Нація насправді — «се колективна одиниця, до того ще природжена, а не штучна, твір історії, а не волі одиниць…, а тому — твір об’єктивних початків, а не суб’єктивної волі». Т. Зіньківський, спираючись на авторитет Й. Фіхте, протиставляє інше історіософське бачення, згідно з яким «філософія історії повинна бачить в народності насамперед живу колективну одиницю, що відрізняється від інших прикметами свого інтелекту, складом своєї вдачі, сумою свого морального і розумового дотепу і хисту». Сприяння розвиткові духовної специфічности нації можливе за двох умов: внутрішньої самостійности культури і політичної волі. В реалізації цих передумов особливу роль відіграє, за переконанням Т. Зіньківського, національна інтелігенція, що забезпечує реалізацію першої з названих передумов. Турбувало діяча питання, особливо актуальне й зараз: зроджені «потоки інтелігенції течуть в різні моря, доповнюють здебільшого чужі води, лишаючи Україну без усякого духовного напою, і лежить Україна — як пустиня, що Бог її кинув». Оскільки єдиним покажчиком «зросту сили і чуття інтелігенції» є створена нею література, то чи не найяскравішим свідченням згубної ролі української інтелігенції, вважає Т. Зіньківський, є те, що велика, тисячолітня українська культура до 30?х років ХІХ ст., до Квітки та Шевченка, не мала своєї літератури. До XVII ст. замість зусиль зі творення власної літературної мови представники інтелігенції, коли виникала потреба «розмовляти про речі вищого порядку», змушені були вдаватися чи до латини, чи до польської мови. Потім цю функцію виконує російська мова. По тому вперше літературна українська мова зродилася зусиллями Квітки й Шевченка. Як і Драгоманов, ідеал державного устрою Т. Зіньківський вбачав у Швейцарській конфедерації. Співзвучною з ідеями Драгоманова є й думка про те, що «громадське життя треба впорядкувати, щоб державний авторитет не захоплював безконтрольно усього людського життя, а щоб йому обмежовано одну тільки частину його — иньші сфери життя мусять залежати від иньших форм: релігійних, корпоративних, національних ets». Тож своїми працями Т. Зіньківський яскраво прокламує вихідні позиції покоління «Молодої України». Бердянці — власне, як і вся Україна — з нетерпінням чекають чотиритомного видання творів Т. Зіньківського, підготовчу роботу до якого здійснив професор Київського гуманітарного інституту Національного авіаційного університету Сидір Степанович Кіраль — у минулому викладач і науковець Бердянського педагогічного університету, керівник міського осередку «Просвіти», тобто також наш земляк, який упродовж багатьох років досліджує життя і творчість письменника і громадського діяча. Олена ХАБАРОВА
Категорія: Інші статті \| Додав: Berdyansk \| Теги: письменник, конфедерація, Зіньківський, національне визволення, публіцист, Українська, державний устрій, нація.
Переглядів: 742 \| Завантажень: 112