Велика подія зібрала представників громадськості, керівництва БДПУ, відділу культури та освіти, журналістів і репортерів. Саме 4-го серпня 2011 р. ми святкували 150 річчя з дня народження видатного українського письменника, викладача, фолькльориста і публіциста Трохима Аврамовича Зіньківського. На мітинг вшанування пам'яті нашого бердянця було запрошенно багато делегатів від керівництва і освіти Бердянська та української столиці. Серед присутніх були ректор БДПУ, професор Вікторія Зарва,  професор Київського національного університету ім. Т. Шевченко Галина Олександрова, голова бердянської громадської організації «Українська громада» Леонід Володимирович Подколзін, голова товариства «Просвіта» Володимир Федорович Пелипенко, керівник Краєзнавчого музею м. Бердянська Людмила Федорівна. Для проведення паніхіди було запрошенно благочинного української православної церкви Київського патріарху.

 Загалом творчий доробок Трохима Зінківського був кількісно невеликий, але вельми продуктивний та багатогранний. У Петербурзі переклав на українську мову байки Езопа, твори Плутарха, Вергілія, М. Салтикова-Щедрина, розділи праці В. Антоновича "Історія великого князівства литовського". З-під його пера виходять оповідання "Сон", "Сидір Макарович Притика", "Моншер-козаче". Збирає матеріал для граматики української мови, який вже після смерті автора творчо переробив Б. Грінченко.

 У творах Зінківського відчуваєш багату колоритність української світоглядності, надзвичайну глибину наукового погляду на ті чи інші історичні події, суспільні процеси, він надзвичайно широко обхватує те, що відбулося, що належить історії і те, що було при його житті.

Дамо волю почуттям і пустимо сльозу радості за те, що навіть через 150 років Бердянськ пам'ятає і шанує свого літературного героя. У жовтні цього року, в Бердянському Педагогічному Університеті, відбудеться наукова конференція, присвячена творчості Трохима Аврамовича. Десь місяцем раніше, на день міста Бердянська, в урочистій обстановці, буде встановлено меморіальну дошку. Одним із засідань комітету було вибрано місце для розташування історичного знаку пошани і таку честь надали ООШ №9 в районі Лісок. На одному із фасадів навчального закладу увічнять пам'ять про письменника, де він будучи маленьким, бігав і не підозрював, що через багато років на цьому місці буде висіти його ім'я, а у школі вивчатимуть його творчість.

Згодом Зінківського згадували у своїй творчості багато письменників і по наш час продовжують пам'ятати і прославляти. «З молодих діячів 80-х років він був більший і од усіх інших діячів, опріче деяких небагатьох, якби прожив ще хоч десяток років», - писав з сумом і біллю Борис Грінченко у листі О. Кониському 23 липня 1891 року. Майже відразу після смерті Трохима Зінківського, який був добрим порадником, а в окремих випадках й доволі вимогливим  критиком творчості Б. Грінченка.

Вшануємо пам'ять людини, яка прагнула вписати українську літературу в європейський контекст. Навіки у наших серцях – Трохим Аврамович Зіньківський.