Головна » Файли |
Всього матеріалів в каталозі: 43 Показано матеріалів: 1-10 |
Сторінки: 1 2 3 4 5 » |
«...Галичина та Вкрайна
російська, — писав у 1890 р. Т. Зіньківський, — помінялися ролями. Галичина
стає П'ємонтом культурним Україні російській, а через те й заступницею її і
осередком у культурному житті». Головним змістом цього періоду в історії
української нації було становлення її в умовах бездержавного існування як нації
політичної, що усвідомлює себе як самостійний суб'єкт історичного поступу. В
результаті діяльності покоління «Молодої України» українська культура одержує
можливість органічного розвитку всіх структурних компонентів культури — не лише
художньо-естетичного, а й наукового, релігійного та політичного... |
«То не ворон чорний кряче, не
зозуленька кує, - Ярославна тужить-плаче, рано вранці сльози ллє: «Як сива
зозуля, Дунаєм полину, бібряні рукава в Каялі вмочу і личко коханому князеві
вмию, і рани криваві йому залічу!» Хто не впізнав рядків зі славетного «Слова о
полку Ігоревім»! Авторський переклад («Дума про похід Ігорів») здійснено
вчителем математики, пізніше викладачем методики математики в педучилищі, ще
пізніше директором Бердянської єдиної трудової школи ім. І.Франка Костянтином
Зіньківським (1873-1959). Уперше переклад було надруковано лише 1967 року.
Фахівці відзначають точність та простоту викладу: тільки цієї роботи досить,
щоб пам'ять про К.Зіньківського залишилася в українській літературі назавжди.
|
АРХІПЕНКО ПАВЛО ПЕТРОВИЧ історик-краєзнавець |
|
Життя і літературно-громадська діяльність Трохима
Зіньківського нагадує спалах яскравої зорі, яка своїм сяйвом викликає подив і
зачарування. Гортаючи сторінки його творів, читаючи листи, дивуєшся, як могло
статися, що така світла постать, така всебічно обдарована особистість залишилася
поза увагою істориків літератури. Відповідь можна знайти в одному з листів Т.
Зіньківського до петербурзького професора О. Пишна, який в одній зі своїх робіт
зневажливо висловився про українську літературу, відводячи їй роль «провінційного
письменства». Заперечуючи це твердження, Зіньківський писав: «...Звісно,
бездержавність сьогочасна заважує багато розвиткові вкраїнського письменства і
через неї навіть зовсім спинилося письменство вкраїнське в Росії»
Так, мав рацію Зіньківський, зауважуючи, що
відсутність самостійної держави негативно позначається як на духовному, так і
економічному розвиткові того чи іншого бездержавного народу.
|
Вступна стаття С. Кіраля до книги «...Віддати зумієм себе Україні»: Листування Трохима Зіньківського з Борисом Грінченком. — Київ; Нью-Йорк, 2004. —520 с. — Упор. С.С. Кіраль. |
Велика подія зібрала представників громадськості, керівництва БДПУ, відділу культури та освіти, журналістів і репортерів. Саме 4-го серпня 2011 р. ми святкували 150 річчя з дня народження видатного українського письменника, викладача, фольклориста, публіциста Трохима Аврамовича Зіньківського. На мітинг вшанування пам'яті нашого земляка було запрошено багато делегатів від керівництва і освіти Бердянська та української столиці... |
|
Товариське листування Трохима Зіньківського й Бориса Грінченка, обопільно активне від 1885 р. по 1891 р.(у рецензованій книжці його корпус складає 106 епістол, більшість друкується вперше) і перерване тільки передчасною смертю Зіньківського, репрезентує тип спілкування щирих приятелів і однодумців. Воно було ангажоване передусім взаємним намаганням задовольнити вкрай складну в тогочасну добу потребу формування і зростання індивідуальності, здатної не бути соціальним аутсайдером у чужій, до того ж тоталітарній, державі... |