| Головна » Файли » Інші статті |
Сергій Єфремов про Трохима Зіньківського
| 08.08.2012, 15:54 | |
Сергій
Єфремов про Трохима Зіньківського
Другою поруч із
Грінченком характерною для 80-х років постаттю в нашому письменстві був
талановитий, на лихо дочасно померлий публіцист Трохим Зіньківський (1861 –
1891). В своїх публіцистичних творах ("Молода Україна, її становище і
шлях", "Національне питання в Росії", "Шевченко в світлі
європейської критики" тощо) він був виразником того настрою, що вперше
поставився критично до утрированого "українофільства", яке особливо
визначилося було в громадському житті в 80-х роках. Разом з Грінченком,
Дикаревим (Крамаренко) та ін. він ставив перед українським громадянством нові
завдання свідомого українства, замість опортуністичного українофільства, в яке
виродився етнографічно-культурницький напрям попереднього десятиліття.
Характерно, що до цього свідомого українства, з одного боку, пристають люди
старшого покоління, як Кониський, з другого — воно само потроху підходить до
Драгоманівської течії, з якою опісля зіллється, перебувши попереду фазу гострих
сутичок і полеміки між народовцями й радикалами в Галичині наприкінці 80-х і на
початку 90-х років, — про один епізод з неї ми згадували вже, характеризуючи
Грінченкову діяльність. Ця полеміка, з якої ідейними переможцями вийшли
радикали, бо несли свіжий дух оновлення, багато нових питань поставила перед
громадянством по обидва боки "історичної прірви", і незважаючи на
деякі, звичайні в полемічному запалі крайності, рішуче перевела українство на
європейський ґрунт, який уже попереду показав був Драгоманов. Зіньківський
зійшов зі сцени на самому початку згаданої полеміки, але вже у його писаннях
видно той шлях, на який неминуче ступало українство. Шляхом тим був цілковитий
розмир з "безпо-літичним" культурництвом та поглиблення політичної
сторони в українській справі. Слідом за цим ішла й консеквентна, безкомпромісна
постановка українського питання, що тільки одна могла наблизити його правдиве
розв'язання. "Молода Україна", яка справді почувала себе Україною і
на українському тільки ґрунті ставила й розв'язувала всі справи людського
існування, вперше виявила себе в публіцистичних працях Зіньківського, що
показав себе неабиякою публіцистичною силою. Менше ваги мають поетичні й
белетристичні спроби Зіньківського ("Малюнки справжнього життя",
"Моншер-козаче", "Сон", "Кудою йти?" ін.). Це
переважно сатиричні нариси, теж перейняті дуже публіцистичною жилкою. (Єфремов С.
Історія українського письменства) | |
| Категорія: Інші статті | | |
| Переглядів: 520 | Завантажень: 0 | |