| Головна » Файли |
| Всього матеріалів в каталозі: 43 Показано матеріалів: 11-20 |
Сторінки: « 1 2 3 4 5 » |
 Костянтин Максимович Зіньківський – двоюрідний брат Т. А. Зіньківського – (17(29).05.1873, м. Бердянськ нині Запорізької обл. – 28.03.1959, там же) – поет, педагог, просвітянин. Народився у 1873 р. і був найстаршим з 11 дітей у родині портового вантажника. У Бердянську він закінчив початкову школу, трикласне училище. |
|
Вступна стаття А. Погрібного до книги «...Віддати зумієм себе Україні»: Листування Трохима Зіньківського з Борисом Грінченком. — Київ; Нью-Йорк, 2004. —520 с. — Упор. С.С. Кіраль. |
|
Трохим Зіньківський (1861–1891) —
письменник-публіцист, чия творчість маловідома широкому загалу, але свідчить,
що це була людина великого розуму, світлої душі, віддана справі національного і
соціального визволення українського народу, яка щиро вболівала за долю
української мови та культури. Зокрема, на думку Т. Зіньківського, головна
ознака кожної нації — це мова, яка є не лише засобом спілкування, а й
«органічним витвором усього життя народного, в ній відбивається, як у дзеркалі,
його душа, його думки, його погляди»... |
|
|
|
З 1890 року починається новий період історіософії в Україні. Початок цей
пов'язаний з промовою "Молода Україна, її становище і шлях", яку
виголосив в Петербурзі випускник Петербурзької військово-правничої академії
Трохим Зіньківський (1861-1891 рр.) перед своїми земляками-українцями на
роковинах Тараса Шевченка Т Зіньківський першим вказав, що Галичина
австрійська та Україна російська помінялися ролями. Тому саме
Галичина стає головним культурним центром України. Це зміщення центру
національного ідейного життя з Києва до Львова у 80-90-х роках Х1Х століття було
пов'язане з більш терпимим ставленням політичного режиму Австро-Угорської
імперії до національно-культурних потреб народів... |
|
Відродження забутих імен, зокрема
регіональних педагогів -- імпульс для розвитку сучасної дидактики. Вивчення і
аналіз персоналії як окремого предмета
історико-педагогічного дослідження має важливе значення, оскільки особиста
біографія часто є основою наукової реконструкції епохи та висвітленням загально
педагогічного досвіду певного періоду.
Серед тих, хто працював на терені
розвитку національної педагогічної думки та підносив українську педагогіку як
невід'ємну складову національної культури, гідне місце займав Костянтин
Максимович Зіньківський, директор Бердянської єдиної трудової школи ім. І.
Франка. |
|
Автореферат дисертаціі на
здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук, 10.01.01 Українська література, Львівський
національний університет імені Івана Франка, Львів, 2003. |
 КІРАЛЬ СИДІР
СТЕПАНОВИЧ
професор кафедри української, англійської і латинської мов імені Михайла Драй-Хмари Національного університету біоресурсів і природокористування України, академік Академії вищої освіти України, доктор філологічних наук
|
|
Частина 1 |
|
Частина 2 |