| Головна » Файли |
| Всього матеріалів в каталозі: 43 Показано матеріалів: 31-40 |
Сторінки: « 1 2 3 4 5 » |
|
|
|
У невеликому гроні національно
свідомих українських інтелігентів Трохим Зіньківський зайняв помітне місце.
Разом з Б. Грінченком та іншими однодумцями він безкомпромісно «ставив перед
українським громадянством нові завдання свідомого українства». Одною з
найбільш животрепетних була проблема піднесення національної свідомості, честі
і самоповаги українців, що пронизувала художню, публіцистичну та наукову
діяльність Зіньківського, його листи. Найглибше ця проблема трактується в
гостро-полемічній публіцистичній статті «Молода Україна, її становище і шлях»... |
|
|
 Другою поруч із
Грінченком характерною для 80-х років постаттю в нашому письменстві був
талановитий, на лихо дочасно померлий публіцист Трохим Зіньківський (1861 –
1891). В своїх публіцистичних творах ("Молода Україна, її становище і
шлях", "Національне питання в Росії", "Шевченко в світлі
європейської критики" тощо) він був виразником того настрою, що вперше
поставився критично до утрированого "українофільства", яке особливо
визначилося було в громадському житті в 80-х роках... |
|
СКРИПКА ВАСИЛЬ МИКИТОВИЧ (1930 - 1997)
Український фольклорист, педагог, професор, громадський діяч. |
|
Особистість
Трохима Зіньківського – одне з невичерпних джерел на видноколі української
літератури. Безліч книг, монографій та газетних статей якнайповніше розкривають
мікрокосмос цієї непересічної особистості – талановитого письменника і
публіциста, фольклориста, перекладача, мовознавця, філософа,
громадсько-культурного діяча. Життя у полум’ї
українських ідей – таким був життєвий і творчий шлях нашого видатного
земляка, геніального сина Бердянська.
|
|
Уривки з книги Т.Г.Шевченко в епістолярії відділу рукописів. — К., 1966. — 492 с. Збірник містить неопубліковані та маловідомі листи сучасників Т. Г. Шевченка, а також діячів науки і культури пізнішого періоду (1842 — 1917 pp.), в яких згадується про життя і творчість поета, його оточення, йдеться про історію окремих рукописів і видань творів, а також про боротьбу, що точилася навколо спадщини Т. Г. Шевченка в дожовтневу добу. |
 Йшов 1990 рік. У повітрі відчувалось, що щось має трапитися. Щось надто серйозне й важливе. Але що? Не знав достеменно ніхто. Всі думали, що щось буде приблизно таке, як зараз. Або-або. Або великий прорив у майбуття. Або війна. Або диктатура. Оскільки я в душі й на практиці належав до так званого демократичного табору, то у випадку звертання перебудови Горбачова, був готовий до будь-чого. Хоч до освоєння Сибіру. Хоч до розстрілу... |
|
Т.А. Зіньківський у своїх
публіцистичних творах висвітлив роль і місце української інтелігенції на різних
етапах вітчизняної історії, дав їй можливість критично глянути самій на себе,
зрозуміти, що саме вона повинна стати ідейним натхненником, рушієм
державницьких планів, діянь свого народу. У своїх творах він яскраво відобразив
духовне протистояння між українським народом і його інтелігенцією. Він
стверджував, що українське громадське життя йшло двома неоднаковими шляхами.
Український народ виробив основи своєї власної культури, яка опирається на
демократичний ґрунт, а українська інтелігенція навпаки – йшла і йде в чужий
«панський табір»... |